Все, що нам потрібне, коштує дуже мало, або не коштує зовсім нічого…

Мені здається, останнім часом люди схиблені на одному понятті – “щастя”. Воно стало для нас настільки недосяжним, незрозумілим, майже віртуальним, відчуттям, що ніхто насправді й не знає, що це таке.

І як би це банально не звучало, але у своїй денній метушні ми звикли залишати щастя на завтра. Воно стало для нас метою, до якої треба йти, така собі недосяжна мрія. Ми розділили життя на поняття, щоб все було чітко і доволі зрозуміло…Але чогось самі і плутаємось.

Відчуваючи втому, ми прагнемо лягти, закутатись у теплу ковдру і подрімати. Не спати, а саме дрімати. У цей невеликий проміжок часу, коли ти все чуєш, розумієш, ― відчуваєш найбільше блаженство. Ти ж щасливий насправді…

Щастя близько, настільки близько, що ми навіть його не помічаємо. Здається, це улюблена кава вранці або порожній автобус. Коли прикрашають передсвяткове місто, виникає якесь палке відчуття казки, хіба це не щастя?

А може, це старі-старі фотографії, що дивом збереглися або пожовклі листи у скриньці, гортаючи які ввечері можна впадати у приємну ностальгію. А може, нижня полиця в плацкарті?

Щастя ― закрити очі і загадати бажання, коли на небі всього одна зірка… Коли однокласник тремтячими від почуттів руками подарував шоколадку. Коли весна прийшла вже в березні, і ти отримав листівку, написану від руки.

Або коли вночі ти прокидаєшся від скаженого звуку сигналізації, який так чітко б’є по вухах. Проходить хвилина, друга… І здається, що це не скінчиться ніколи. Але господар зловіщої автівки нарешті вимикає сирену, і що тоді? Відчуття, що знов почуєш цей звук через секунди, не покидає, але зараз тихо і можна цим насолодитись. Саме оце відчуття “секунди”, мені здається і є щастям.

Так що ж нам заважає насолоджуватися ось так цілим життям? Може, нам і справді варто прокинутись однієї ночі від пронизуючого все тіло звуку?

Щастя не триває вічність. Це не день, не година, не хвилина…Це ти сам з твоїми маленькими дрібничками на столі, у душі, у русі, у погляді, у оточенні, та навіть у сірому буденному дні… Знаходьте щастя в дрібничках!

  Вероніка Ревер,

прес-клуб “Юний журналіст”

Фото: rewalls.com

https://dostup.km.ua/wp-content/uploads/2015/05/reWalls.com-71073-1024x768.jpghttps://dostup.km.ua/wp-content/uploads/2015/05/reWalls.com-71073-300x300.jpgadminСвіжий подихМотиватори,Статті
Все, що нам потрібне, коштує дуже мало, або не коштує зовсім нічого… Мені здається, останнім часом люди схиблені на одному понятті – “щастя”. Воно стало для нас настільки недосяжним, незрозумілим, майже віртуальним, відчуттям, що ніхто насправді й не знає, що це таке. І як би це банально не звучало, але у...