Хлопчик, який бачить світ душею…
Одного теплого дня до кабінету нашого прес-клубу завітав керівник одного з гуртків палацу творчості. Очі його були наповнені одночасно жалем та ентузіазмом. Він сказав лише декілька слів: “Зателефонуйте, будь – ласка, за цим номером та напишіть про надзвичайно талановитого хлопчика”.І чоловік просто зник або загубився у лабіринтах нашого палацу. Після таких дивних слів я одразу зацікавилася цим питанням та вирішила дізнатися, що ж за такий загадковий талант у цієї дитини. На наступний день я зателефонувала до його мами (яка виявилась дуже приємною та цікавою жінкою) і домовилась про зустріч із Данилком (так звуть нашого героя).
Коли я вперше його побачила, то була здивована тим, наскільки він життєрадісний та усміхнений маленький Чоловік. А що ж з ним не так, запитаєте ви? Що у нього за талант такий?― з’їдає вас нетерплячка. У мене в самої так було. Проте виявилося, що Даниїл Гоцалюк, якому зараз 12 років, після важкої вірусної інфекції втратив зір… Зараз він може розрізняти тільки світло та темряву. Але це не заважає нашому юному герою створювати неймовірно красиві фігурки із пластиліну. Таке відчуття, ніби його творіння йдуть звідкись з-під серця. Він кожну деталь спочатку відчуває душею, а потім своїм маленькими гнучкими пальчиками просто переносить у фізичну площину, тобто матеріалізує їх.
Данилко чудово відчуває кольори, прекрасно володіє технікою ліплення. Коли я спілкувалася з ним, хлопчик поділився зі мною найсокровеннішим: на роботу його надихають мама і музика. Його мама розповіла мені, що Данилко слухає дуже багато аудіо книг різноманітних літературних жанрів.
Напевне, після цих слів, вас теж мучить питання : як незрячий хлопчик може ліпити такі надзвичайно красиві фігурки, володіти багатою кольоровою гамою? Як виявилося, перед тим як почати роботу, він малює картинку в уяві, а вже потім каже мамі, який колір йому необхідний.
Проте, незважаючи на природній хист до ліплення, хлопцеві був би потрібний духовний наставник, який зможе вдосконалити його майстерність та допомогти йому знайти свою власну манеру ліплення не тільки з пластиліну, але й зі справжньої глини. Безумовно, в дитини є неймовірний хист та талант.
У нього є неабиякий творчий потенціал, є мрії, які змушують його рухатися далі! Його слова, думки, вчинки ― все це наштовхує на недитячі висновки.
Данилко дуже серйозний ставиться до роботи, але фігурки його кумедні та життєрадісні. Хлопчик не любить говорити про те, що він незрячий. Він бачить світ своєї уяви, він живе у своєму власному, красивому світі. І саме це передає у свої роботах.
Якби я була всемогутньою, я би сама допомогла маленькому митцеві у здійсненні його мрій ( найголовніша мрія – бути щасливим, а бути щасливим для нього значить бути потрібним людям). Звісно, щастя я б йому не подарувала, але наставника пошукала б. Але я зробила лише незначний вклад у долю Данилка. Коли я писала статтю про нього у газету, я справді вірила, що хтось відгукнеться, з нетерпінням чекала, коли ж вийде матеріал і коли ж про цього талановитого хлопця прочитають! І ось воно, диво: після публікації матеріалу у газеті Хмельницької міської ради “Проскурів” хлопчиком дійсно стали цікавитися. До мене зателефонувала одна із ведучих Хмельницької телерадіокомпанії “Місто” та попросила координати Данилка. Як ми потім дізналися, про нього зробили радіопередачу. Його мама була дуже щаслива, що про її дитину нарешті почули, його талант не пропадатиме дарма. Я сподіваюся, що після виходу матеріалу про цього неймовірно сильного та надзвичайно позитивного хлопчика його життя дійсно зміниться на краще.
Від себе мені би хотілося побажати Данилкові, аби він завжди залишався собою, не здавався перед важкими й карколомними поворотами долі і знайшов свого наставника, не забуваючи оберігати вірну Музу. Впевнена, що ми, шанувальники таланту хлопчика, побачимо ще чимало його нових робіт, в яких він зображує світ, який бачить душею. Хотілося б, аби Данилко завжди ліпив свої веселі фігурки, які б дарували щастя не тільки йому, але й людям, які його оточують, і людям, яким ці фігурки дарують. Ось з таким хлопчиком я хотіла вас познайомити.
Данилку, щастя тобі, гарних друзів та невичерпної фантазії!
Анастасія Олексюк,
прес-клуб “Юний журналіст”
https://dostup.km.ua/hlopchik-yakiy-bachit-svit-dusheyu/https://dostup.km.ua/wp-content/uploads/2015/05/Svyatkuvannya_Dnya_vishivanki_u_Hmelnickomu_perenositsya1.jpghttps://dostup.km.ua/wp-content/uploads/2015/05/Svyatkuvannya_Dnya_vishivanki_u_Hmelnickomu_perenositsya1-300x213.jpgОсобистостіМотиватори,Статті